Буки

Чим далі від Києва тим красивіше. Це аксіома...
Цього разу ми запланували змотатись в Черкаську область, проїхати 410 км і взяти з собою Макса. Все виконали.

Їдемо в Буки. Буки село Маньківскьго району з фантастичним каньйоном  на річці Гірський тікич. По Київській області ми їхали в тумані, а в Черкаській він розсіявся. Доречі в Черкаській області дуже мальовничо, навіть на трасі Київ-Одеса :

По Одеській трасі їдемо до Жашкова, потім заїжджаємо в Жашків і слідкуємо за табличками "Буки" ( молодці що встановили). В Жашкові згідно табличок робимо поворот на ліво, потім знову прямо, проїжджаємо повз бурякові гори:

Сморід біля бурякових гір страшенний.  Врожай мабуть був великий оскільки буряки валялись не тільки на полях, але ще й на дорогах.
Оминаємо  качиний SPA-курорт:
  
Люблю їздити по по дорогам районного або обласного значення, на них так спокійно:

Прямо прямо прямо… потрапляємо в Буки і біля магазинчику знову на ліво. Доїжджаємо до мосту і ось він каньйон і водоспад Вир:

Ця вся краса з"явилась на світі 2 млн років тому назад. Довжина каньйону десь близько одного кілометра, а глибина 20 метрів.

Перша згадка про село з"явилась в 1592 році, коли якийсь галицький каштелян (сучасний губернатор чи мер) Я. Струс захопив село і назва його Струсгород. Очевидно що така жахлива назва не прижилась і вже в 1604 село згадується як Буки, а власником став зять Струса(гарно влаштувався).

В Буках немає ні кафе, ні ресторанів, ні готелів. Все що там є це природа і сміття яке люб"язно залишають туристи, приїжджаючи на машинах.

В 1929 році в Буках було побудовано одну з перших малих гідроелектростанцій, але в 1965 році її закрили через нерентабельність. 

Маєтків біля каньйонів майже немає, лише одна хатинка. Тому триметрові паркани не заважають лазити з відкритим ротом від краси вздовж каньйону.

Їхати звідти не хотілось. Так красиво і тихо.
Після огляду каньйону ми всілися на каміння біля річки і пообідали, до нас приєдналась собака. Гіпнотизуючи мене своїми нещасними очима, вона випросила в мене котлету.
Отже ми відвідали Буки, а собака з"їла котлету… день для чотирьох істот з планети Земля пройшов недаремно.
Максу дякую за фотки і за чудово компанію, а Наталці дякую за те що проспала більшість дороги назад, в той час коли я вів машину, ще й вимагала зробити радіо тихше, очевидно що совість свою вона залишила в Буках.

Взято з ЖЖ demarcos

0 комментариев

Только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут оставлять комментарии.